Повіяв вітер степовий [2]

Повіяв вітер степовий –
Трава ся похилила.
Впав в бою січовий стрілець –
Дівчина затужила.

А був той хлопець молодий,
Пора йому кохати,
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче".

Заплаче мати не одна,
Заплаче чорнобрива,
Та й не одного козака
Сира земля накрила.

Заплаче матінка стара:
"Ой личенько змарніло".
За Україну він поліг –
Це кожен зрозуміє.